Динамо - Барселона. 1997 рік. Погляд зі стадіону. Та навколо тих подій.

…І дійсно, Брондбю було «скалою»! Команда, яка виділялась тактичною злагодженістю, достатньою технікою виконавців та агресивною (інколи занадто) боротьбою. Пишу ці рядки, а перед очима епізод з того матчу, як скривавлений Сашо махає рукою з проханням не замінювати його. Лікарям вдалося тільки четвертим бинтом зупинити кровотечу з розсіченої голови Сашка… (в епізоді із зіткненням було видно, що датчанин навмисно «в’їхав» бутсою). Матч наш голкіпер продовжив!  «Скалу» було розбито! 4-2! Сумарний рахунок двох матчів 4-3. Динамо в груповому етапі ЛЧ!!!

 Жеребкування. Група С: Барселона, ПСВ, Ньюкасл, Динамо.

Багато фахівців нашу групу назвали «групою смерті». Думки та переживання про можливі варіанти розвитку подій в цій групі захоплювали дух та підносили емоційний передматчевий стан до неймовірних висот.

Перші два матчі: з ПСВ «на виїзді» (перемога Динамо 3-1) та «дома» з Ньюкаслом (2-2) залишились поза моєю увагою. Не пам’ятаю вже чому, але ці два матчі не бачив.   Натомість, третій матч з Барсою проявився для мене в повній красі…

 І так…

22 жовтня (середа) 1997 року

Київ. НСК "Олімпійський"

Початок 21.45

"Динамо" Київ VS "Барселона"

          Ажіотаж навколо матчу був неймовірним. В той вечір Київ був переповнений автівками, які всі як один направлялися в бік «Олімпійського». Запам’ятався епізод, коли на одному із світлофорів до нашого авто підійшов водій сусіднього і відбувся наступний діалог:

-  Добрий вечір! Підскажіть, як проїхати на вул. В.Васильківська 55?

-  На футбол?

-  Угу!

-  За нами!

Як виявилось, житель Харкова приїздив до Києва тільки заради цього матчу. Але йому так і не вдалося прослідувати за нами до самого стадіону – «кмітливі» співробітники ДАІ, побачивши харківський номер, зупинили його тут же. 90-ті все ж таки.

Навколостадіонні пристрасті зустріли нас в «стандартному» руслі: «Динамо – чемпіон!»; «Блин, Паша, я же говорил, что последняя будет лишней!»; «Д-и-н-а-м-о, Д-и-н-а-м-о». І все це супроводжувалось неймовірним гулом дудок.

Прохід на (тоді ще) 100-тисячник. Фейс та облапош контроль – все, як має бути. Довгі лавки коричнево-оранжевого кольору, на яких нанесені циферки, що символізують місце (крісел, на той час, не було).

Футболісти обох команд направились в роздягалки після передматчевого тренування, до матчу залишалося хвилин 25. Ці хвилини були заповнені читанням програми на матч. І чим більше я читав інформацію про Барселону, про її титули, про останні зіграні матчі в чемпіонаті Іспанії, тим більше на серці закарбовувалась тривога. М-да… Барса – це, все таки, суперклуб, гранд та велич футбольної історії Старого світу.

…Гравці виходять на футбольне поле. На табло склади команд:

Барселона: Хесп, Феррер, Фернандо Коуту, Серхі, Райцигер, Рохер, Оскар, Луїс Енріке, Рівалдо, Дюгаррі, Фігу.

Тренер: Л. Ван Галь.

Вах… склад, який наводив жах на футбольну Європу

Динамо: Шовковський, Лужний, Головко, Ващук, Дмитрулін, Максимов, Гусін, Калитвинцев, Косовський, Шевченко, Ребров.

Тренер: В. Лобановський.

Судді: М. Мерк, Е. Шнайдер, Х. Мюллер

+ 4 С

Початок матчу.

Мовив «про себе» - «Ну, з Богом!». І юні Андрій з Сергієм розпочали гру.

 

 

Сам початок не запам’ятався, оскільки прохід вболівальників на стадіон ще відбувався, але шосту хвилину не забуду, мабуть, ніколи: чудовий пас, що «пошив у дурні» всю оборону Барси і такий же само завершальний удар! Вболівальники вскочили на ноги несамовитим радісним криком.

Цей гол Реброва вважаю одним із найкращих в його кар’єрі. «Шкіряний снаряд» влетів в сітку воріт дуже ефектно… Згадались слова Подерев’янського:

-         Савка. А шо ти кинув?

-         Гранату! Бу-га-га!

        Це був перший цвях… Після якого каталонці  намагалися швидко реабілітуватися, але чітка та збалансована гра киян не дозволила гравцям Барси знайти свою гру. Я не хочу сказати, що біля воріт Сашо не виникало моментів. Згадати хоч би удар, який влучив в хрестовину наших воріт, але і Шева не менш ефектно трусонув поперечку каталонців.

         Логічним завершенням подій на полі став (на 32 хв.) другий гол Максимова в «бессарабські» ворота.

…Зараз вже важко пригадати всі події на полі, але точну можу сказати, що в перерві серед вболівальників вирували надзвичайні емоції та дуже піднесений настрій. Можна тільки здогадуватись, що розповідали в роздягальнях своїм підопічним Лобановський та Ван Галь, але точно можна сказати, що останній при роздачі «тирки» недопрацював або, навпаки, перестарався. 

            Зі свистком на другий тайм на стадіоні спостерігалось щось подібне до того, коли в один вулик запхали відразу кілька бджолиних роїв: всі лавки, проходи, щілини і тд. були заповнені вболівальниками. В той день стотисячник прийняв близько 125 тисяч глядачів!!!

           В той час на зеленому просторі вимальовувалась наступна картина: всі спроби каталонців організувати щось біля воріт Шовковського закінчувались невдало і часто перетворювались на разючі контратаки. Так на 61 хв. точний пас з глибини поля на Шеву призвів до вилучення Рууда Хеспа (фол останньої надії). А вже на 65 хв. Калитвинцев встановив остаточний рахунок матчу: 3-0!!!

Залишок матчу проходив, як на мене, спокійно: динамівці чітко та грамотно відпрацьовували в середній ланці та обороні, а у гравців Барси весь креатив зводився нанівець ще в зародку. Так, пригадую, у вигідній позиції Фігу легко міг вивести партнера один на один із Сашо, натомість відправив м’яч за межі поля. «...Не тратьте сили, йдіть на дно!» - почулося десь збоку. І дійсно, Барселона була роздавлена. М-да… 22 жовтня був ні разу не днем могутньої каталонської Барселони, а був нашим, Динамівським!!!

          Фінальний свисток… Страшенне відчуття гордості та «до біса» приємно на душі! Ніхто з 125 тисяч щасливчиків, що потрапили на стадіон розходитись і не збирається. Всі, як один, вітають стоячи оплесками своїх улюбленців. Динамівці віддячують своїм вболівальникам, підходячи по-черзі до всіх секторів з піднятими догори рукам.

               ……….

В.Лобановский: "Это был матч, в котором нам удалось реализовать своё преимущество в тактике, скорости и исполнительском мастерстве. Поэтому я считаю результат закономерным. Я признателен всем нашим игрокам за то, что помимо безукоризненного выполнения плана на игру, помимо своего индивидуального мастерства, они сумели проявить ещё и высочайшую самоотдачу. При этом не скажешь, что со стороны игроков "Барселоны" не наблюдалось такой же самоотдачи."

Л.Ван Галь: "Динамовцы сумели использовать каждую вторую-третью созданную ими голевую ситуацию. Это признак класса команды. Игра? Динамо? производит сильное впечатление. В этой команде нет слабых мест, она отлично организованна, в её составе классные игроки."

…А через два тижні нас чекав матч-відповідь в Каталонії. Вся іспанська преса заживо намагалась похоронити нашу команду і навіть в одному із інтерв’ю Л. Ван Галь сказав, що планує зняти з Динамо скальп… А як було насправді всі ми і так чудово знаємо

 

 

 (передматчеве фото з «Камп Ноу»)

 * відео добросовісно та дуже давно «зкамуніздяно» з сайту dynamo.kiev.ua

 З повагою, Монстер ;) http://blog.sport.com.ua/