Україна в матчі Євро-2016 на «Арені Львів» обіграла Білорусь – 3:1

5 вересня. Початок – 19:00. Львів. «Арена Львів». Хмарно. +17°С. 33 648 глядачів.

Арбітр: Ліран Ліані

Асистенти арбітра: Давід Еліас Бітон, Нісан Давіді

Четвертий арбітр: Орен Бурштейн

Додаткові асистенти арбітра: Орель Грінфельд, Елі Ахмнон (усі – Ізраїль)

Україна: 12.П’ятов, 3.Хачеріді, 6.Степаненко, 7.Ярмоленко (9.Гусєв, 69), 10.Коноплянка, 13.Шевчук, 14.Ротань (18.Рибалка, 75), 17.Федецький, 19.Гармаш, 20.Ракицький, 22.Кравець (21.Гладкий, 85)

Запасні: 1.Бойко, 23.Шевченко, 2.Морозюк, 4.Тимощук, 5.Кучер, 8.Малиновський, 11.Малишев, 15.Будківський, 16.Пилявський

Головний тренер: Михайло Фоменко

Білорусь: 22.Горбунов, 3.Мартинович, 4.Шитов, 8.Корниленко, 9.Стасевич, 10.Глєб (7.Брессан, 86), 13.Володько, 14.Сіваков (11.Гордейчук, 46), 18.Маєвський, 21.Филипенко, 23.Калачєв (20.Сігневич, 72)

Запасні: 1.Жевнов, 2.Драгун, 12.Черник, 15.Кисляк, 16.Бєгунов, 17.Нехайчик

Головний тренер: Олександр Хацкевич

Голи: 1:0 – Кравець (7), 2:0 – Ярмоленко (30), 3:0 – Коноплянка (40, пенальті), 3:1 – Корниленко (62, пенальті)

Попередження: Гармаш (14), Сіваков (40), Хачеріді (61), Ротань (64), Мартинович (79)

Вилучення: Гармаш (90+1, друге попередження)

Так щиросердно і в унісон Львів не дихав футболом уже давно. Це стало зрозуміло одразу, ледь вийшов о пів на п’яту ночі на перон вокзалу. Там і в приміщенні зустрів кілька десятків білоруських фанатів. Ще з кількома перетнувся трохи згодом, поруч із пам’ятником Степанові Бандері, який знаходиться хвилинах в 15-ти ходьби від стадіону. «Вот, уважаемым людям памятники, – чую розмову. – Это у нас стоят памятники разным комуняцким г…нам – Котовскому, Гастелло и прочим».

Коли настав світанок, білоруси заполонили центр Львова. Їх до нас приїхало близько тисячі. Група з фанатів брестського «Динамо», в компанії яких добирався до Монументу слави, від якого мала розпочатися вболівальницька хода, розповідала, що приїхала в Україну ще дві доби тому. «Добиралися до вас через Ковель, – кажуть. – Звідти до Львова їхали «на собаці». У вагоні було понад десяток ваших бійців, які зараз повернулися з війни. То купили ящик горілки, ящик пива. Порадували трохи хлопців. Деякі нам ще у Львові зателефонували, на дискотеку разом сходили».

Білоруси в захваті від наших цін. Значна їхня частина, як і два місці тому під час фан-фестивалю «Єврофан», поселилася у престижному й найстарішому готелі Львова з назвою «Жорж». Гості розповідають, що це задоволення включно з дорогою в обидва боки обійшлося їм у 100 доларів. «Лише 100 доларів» – кажуть. 70 гривень за таксі від центру до Монументу слави? «То копійки». «Я купив кросівки, сандалі, футболку – це в два рази дешевше, ніж у нас». «Так у вас і зарплата більша» – кажу. «Так поживіть у нас, – каже фанат із Мінська. – Думаєте, ми ось так вільно поп’ємо у себе пива чи посидимо в пабі? По-перше, не дуже й є де. А де є – задорого».

«Пригадую, як приїздив на виїзд до Львова сім років тому, коли наші збірні грали тут вперше, – згадує Олександр, лідер ультрас мінського «Динамо». – Тоді ми ішли ще до «України», ось так охопивши голову, боячись, що під шквалом з каменюк і різних предметів просто не виживемо. Але після познайомився з вашими людьми і просто закохався у Львів. Мені тут страшенно подобається. У вас і люди прекрасні, й дух свободи приваблює».

Ця розмова відбувалася вже під час понад двогодинної фанатської ходи, яка розпочалася від Монументу слави, що поруч із Стрийським парком і до «Арени Львів». «У Мінську, мабуть, нас танками розганяли б» – запалюючи фаєр, каже один із білорусів. «Розумієш, ось ці, що зараз приїхали до Львова – то 90 відсотків Білорусі, – говорить інший. – Решті байдуже де жити, а ще частина футболки зі зображенням Путіна одягає. А таких як ми Лука безжально чавить. Ваш приклад продемонстрував, що цю систему здатні змістити навіть десяток тисяч справді безстрашних».

Багатотисячний марш з великою кількістю піротехніки, звісно, був схожий не стільки на футбольну акцію, скільки на політичну маніфестацію, де неофіційні біло-червоно-білі білоруські стяги значно переважали українські синьо-жовті з червоно-чорними разом взяті. «Разом – сила» – то, мабуть, головний лейтмотив ходи. Перед цим маршем фанати зіграли товариський матч, у якому українці перемогли втомлених після дороги білоруських друзів 4:0. Зрештою, в Мінську рік тому господарі виграли 8:1. Результат не був важливим ні тоді, ні тепер. І накритий українцями гостинний стіл цю банальну істину підкріплював.

Перед входом на територію стадіону фанати розділилися. Лідери українського руху повідомили в гучномовець: «Сьогодні на стадіоні без піротехніки. У кого щось залишилося – допалюйте тут». Білоруси ж у свою чергу сміються: «Нам можна, ми на виїзді». Та поки дійшло до гостьових вогнів, на початку матчу фанатські сектори обмінялися реверансами у вигляді величезних розтяжок. Білоруси розгорнули полотнище з українським стягом у фразою «Тримайтеся, браття!» Наш сектор відповів зображенням двох національних гербів країн, які об’єднали схрещені шаблі. «Кроваво волю здобували, братами у борні тій стали» – текстове наповнення банера було вичерпним. Музичним же супроводом поєдинку організатори обрали після гуртів «Ляпіс Трубєцкой» і «Брутто». Звісно, гостям це вельми сподобалося.

До складів. Несподіванок в основах обох команд майже не було. До таких можна віднести хіба вихід на вістрі атаки українців Артема Кравця, а не Олександра Гладкого (Євген Селезньов, як відомо, не зміг допомогти команді через отриману напередодні травму). Ворота господарів захищав Андрій П’ятов. В обороні справа наліво грали Артем Федецький, Євген Хачеріді, Ярослав Ракицький та В’ячеслав Шевчук. В опорній зоні діяли капітан Руслан Ротань і Тарас Степаненко. Під Кравцем розташувався Денис Гармаш. Андрій Ярмоленко та Євген Коноплянка наступали з флангів.

Олександр Хацкевич місце у воротах довірив Андрієві Горбунову. Пару стопперів склали Єгор Філіпенко та капітан Олександр Мартинович, праворуч захищався Ігор Шитов, ліворуч – Максим Володько. Іван Маєвський та Михайло Сіваков – то дует опорних хавів. Наконечником атак гостей був Сергій Корніленко, Олександр Глєб виконував роль плеймейкера, а Ігор Стасевич та Тимофій Калачов діяли в якості вінґерів.

Матч наша команда розпочала надзвичайно агресивно. Високий, шквальний пресинг на чужій половині поля змусив гостей банально відбиватися буквально зі стартових хвилин. Відбиватися навмання і ледь не перша така хаотична дія могла призвести до взяття воріт Горбунова. Від ноги стоппера гостей м’яч відлетів точно під ногу Гармашеві і той залюбки пульнув зльоту – м’яч, який пірнав у нижній кут, голкіпер відбив з великими труднощами на кутовий.

Невдовзі був вже штрафний, поданий зліва Коноплянкою. Федецькому не вистачило якоїсь дещиці, щоб цей навіс замкнути. Але найцікавіше, що логічний перший гол гості пропустили на контратаці. Відбулася вона після того, як Сіваков після подачі кутового пробив головою в руки П’ятову. Андрій швидко вибив м’яч, а Кравець, вигравши швидкісний забіг у трьох оборонців суперника, увійшов до карної зони і, не зближуючись із Горбуноваим, влучно пробив у кут – 1:0.

На трибунах панувала ейфорія і поки вболівальники обох збірних дружно співали пісню про московського карлика, українці цілком могли забивати ще раз. Спершу Коноплянка, отримавши в межах карної зони діагональну передачу від Ярмоленка справа, одним дотиком прийняв м’яч, а другим пробив – над поперечиною. А удар Ротаня невдовзі Філіпенко заблокував з допомогою руки. Фол був очевидним, в очікуванні вердикту зупинилися гравці обох команд, проте арбітр на позначку не вказав. При цьому, скориставшись певною розгубленістю суперників, Кравець, підхопивши м’яч, навіть пробив зліва у дальній у себе кут. Горбунов врятував білорусів з допомогою суперсейву, відбивши м’яч однією рукою, а наслідком епізоду стало попередження Гармашеві за апеляції до арбітра.

Стартовий шквал українців рано чи пізно вщухнути мусив і коли це сталося, білоруси на певний час навіть відібрали контроль за територією. Проте конструктивності діям підопічних Хацкевича бракувало, а щойно господарі вперше швидко вибігли в контратаку, ледь не відбувся другий гол. Коноплянка, змістившись у центр, віддав пас на Кравця, а Артем, увійшовши до карної зони, віддав справа майже ідеальний пас у відповідь. Завдання Коноплянки ускладнювалося лише тим, що в метрі перед ним відчайдушно постелився Горбунов. Перекинути голкіпера з близької відстані Євген не зміг.

Цей момент добряче втихомирив гостей. Як наслідок, після нетривалою дрімоти в середині поля, українці знову перейшли до активних дій і врешті матеріалізували свою перевагу в другий м’яч. Комбінація, яка призвела до взяття воріт, була схожою на знущання. Українці влаштували перепасовку вздовж карної зони, в ендшпілі якої Коноплянка віддав коротко вліво на хід Шевчукові, а той прострелив так, що передачу могли замикати і Степаненко, і Ярмоленко. Перший до м’яча не дотягся, оскільки Горбунов зумів перервати політ м’яча, а Андрій, вибігши з глибини, промахнутися не міг – 2:0.

Білоруси до перерви оговтатися так і не встигли. Третій гол у їхні ворота став логічним наслідком хаосу в гостьовій обороні. То Сіваков намагався не пустити Кравця з допомогою обох рук так сильно, що на цей раз рефері вже не міг не призначити пенальті. З позначки Коноплянка, розвівши м’яч і воротаря по кутах, пробив бездоганно – 3:0.

Більше того, до перерви господарі ледь не забили вчетверте. На цей раз Гармаш, фінтами збивши спантелику трьох оборонців, пробив метрів з 20-ти. Ледь не на лінії карної зони кулю зупинила рука Сівакова. Білорусові сильно пощастило, що арбітр обмежився просто штрафним, а не покарав Михайла другим за кілька хвилин попередженням. Ротань, виконуючи «стандарт», крутив м’яч крізь стінку в дальній кут, але Шевчук не встиг своєчасно підскочити і зачепив кулю ногами.

Відразу після перерви Хацкевич бідолашного Сівакова, який, повністю програючи боротьбу Гармашеві в середині поля, ризикував залишити команду в меншості, замінив на Михайла Гордійчука. Проте суть гри від цієї перестановки постраждала не надто. Ледь зустріч поновилася, як Коноплянка пройшов лівим краєм і прострелив, а Кравець, зігравши на випередження в дотик, пробив неточно. Невдовзі вже Ротань, сходу пробивши після відскоку з району правого кута карної зони, заробив кутовий. Після його розіграшу оборонці не без труднощів перешкодили влучити з близької відстані Федецькому. Ще одна подача корнера від Коноплянки завершилася «протягом» вздовж воротарського майданчика.

Та після виконаного Ротанем штрафного з району лівого кута карної зони, який Горбунов хоч і взяв намертво, проте зробив це з великими труднощами, ініціатива поступово перейшла до гостей. Склалося враження, що українці віддали суперникові територію свідомо, тримаючи в голові майбутню зустріч проти словаків.

Так чи інакше, білоруси не то розслабленістю, не то стратегічними інтересами опонентів скористалися сповна. Монотонно і справно впродовж понад десяти хвилин відбиваючись, господарі врешті пропустили випад, який завершився взяттям воріт П’ятова. Після проникаючого пасу на Корніленка Хачеріді, програвши Сергієві швидкістю, змушений був бити нападника по ногах. Справедливий пенальті сам постраждалий пробив на силу, ледь не розірвавши сітку ударом під поперечину – 3:1.

Скоротивши відставання, білоруси на емоціях продовжили наступати й невдовзі змусили П’ятова хвилюватися ще раз. Глєб короткою розрізною передачею знайшов у карному майданчику того ж Корніленка, а той метрів з 13-ти пробив сходу над поперечиною. Для Фоменка то вже був дзвінок і майже миттєво він викликав через тренера воротарів Юрія Сивуху Олега Гусєва. Замінив киянин свого одноклубника Ярмоленка, котрий у другому таймі був вкрай пасивним. Втім, залишаючи поле, Андрій виглядав невдоволеним і проявив це, неохоче подавши руку і щось через зуби процідивши на адресу Фоменка.

Після Олегового виходу українці поступово вирівняли гру й тим самим позбавили себе зайвих хвилювань у кінцівці. Зрештою, причина не стільки у виході Гусєва, скільки у своєчасній реакції на події на полі команди в цілому. Звичайно, Хацкевич у свою команду вірив. З виходом Гордійчука рухливішою стала середня лінія, а випустивши Миколу Сігневича, тренер гостей сподівався додати стрімкості фланговим атакам. Та особливого ефекту від цієї заміни не було, зате Калачова з поля білоруські фанати проводили гучним свистом. Причина – свого часу Тимофій дозволив собі поспілкуватися з ультрас по-хамськи.

Так чи інакше, в кінцівці зустрічі на серйозну увагу можуть заслуговувати лише два моменти. Спершу Хачеріді, вигравши швидкістю і технікою боротьбу з Корніленком один в один і чисто відібравши у Сергія на самому вході до карної зони м’яч, реабілітувався за епізод, який призвів до призначення пенальті. А перед самим фінальним свистком ложку дьогтю в бочку меду у вигляді блискучої впродовж матчу своєї гри вкинув Гармаш. Важко сказати, чим Денис керувався, коли входив до карної зони зліва і відверто пірнав, відчувши мінімальний контакт з ногою оборонця. Друге попередження, ще безглуздіше від того, яке Гармаш отримав у першому тайме за балачки з арбітром. Як наслідок, перед ключовим в аспекті боротьби за друге місце в групі матчем українці втратили одного з ключових гравців. Та навіть попри це оптимізму своєю грою перед вильотом до Словаччини українці залишили чимало. З такою грою маємо всі підстави сподіватися на перемогу в Жиліні.

http://zik.com.ua/ua/photoreport/2015/09/05/ukraina_v_matchi_yevro2016_na_areni_lviv_obigrala_bilorus__31_622066